Клініка, діагностика,  лікування... Наявність пухлин ендокринних залоз, що спричинене ембріональною мутацією гену RET та успадковується аутосомно-домінантно, з високою пенетрацією. У носіїв даної мутації ризик розвитку медулярного раку щитоподібної залози становить >95%, феохромоцитоми наднирників – 45%, гіперпаратиреозу – 15–30%, нейробластом слизових оболонок та інших вроджених вад ≈5%.

Клініка.

1. Синдром МЕН-2 А: зустрічається найчастіше; як правило, першим проявляється медулярний рак щитоподібної залози, з яким може співіснувати феохромоцитома (у 3-тій, або 4-тій декаді життя), а найпізніше і найрідше – гіперпаратиреоз. Спадковий медулярний рак щитоподібної залози – різновид синдрому МЕН-2А, при якому не розвивається ні феохромоцитома, ні гіперпаратиреоз.

2. Синдром МЕН-2В: медулярний рак щитоподібної залози є особливо агресивним і розвивається вже у малих дітей; його супроводжує синдром фенотипових аномалій, що включають перед усім нейробластоми і гангліоневроми слизових оболонок (ураження по краях язика, випуклі губи, порушена функція товстого кишечнику внаслідок підслизових нейробластом), а також інші специфічні симптоми – видовжена нижня щелепа, часто – марфаноподібні ознаки. Феохромоцитома може виникати раніше, ніж при МЕН-2А.

Діагностика.

Діагностичний алгоритм:

1) оцінка гормональної активності пухлин;

2) при кожному діагнозі медулярного раку щитоподібної залози потрібно виконати обстеження мутації гену RET.

Діагностичні критерії

Вирішальне значення при встановленні діагнозу має виявлення мутації гену RET, що дозволяє відрізнити спадкову форму медулярного раку щитоподібної залози від спорадичної форми. При синдромі МЕН-2А на пізніх етапах може розвинутись феохромоцитома і (рідше) первинний гіперпаратиреоз (не обов'язкові для встановлення діагнозу), при синдромі МЕН-2В діагностику полегшує характерна сукупність фенотипних аномалії (див. вище), може також виникнути феохромоцитома, але ніколи не розвивається гіперпаратиреоз.

Диференційний діагноз

Слід взяти до уваги інші спадкові синдроми: синдром Гіппеля-Ландау (дуже рідкісні випадки співіснування пухлини наднирників з медулярним раком щитоподібної залози), а якщо провідним симптомом є феохромоцитома – також сукупність феохромоцитом і парагангліом (феохромоцитоми та часто множинні, гормонально активні або не активні парагангліоми).

Лікування.

Основи лікування окремих пухлин при МЕН-2 схожі з лікуванням ізольованих спорадичних випадків. Перед хірургічним лікуванням медулярного раку треба виключити феохромоцитому. У випадку їх співіснування спочатку потрібно прооперувати пухлину наднирників, а тільки потім – щитоподібну залозу (навіть у випадку пізньої стадії медулярного раку). Лікування MIBG радіоактивним йодом, як правило, має паліативний характер.

Алгоритм дій після виявлення носійства мутації гену RET

Виявлення і характеристика мутації гену RET вимагає обстеження стосовно носійства цієї мутації у всіх членів сім'ї хворого, особливо родичів І ступеня. У дітей оптимальний час обстеження: в сім'ях з МЕН-2А – у віці <3 р., у сім'ях з МЕН-2В – у віці <1 р. У випадку виявлення носійства показана профілактична тотальна резекція щитоподібної залози, що запобігає розвитку медулярного раку, виконується у віці 5 р. (при МЕН-2В раніше).

Літературні посилання знаходяться в редакції Webmedfamily.org