Ukrainian Primary Care Cardiovascular Association

WebMedFamily.Org

Электронный научно-популярный журнал про семейную медицину

Інсулінотерапія при ЦД повязана з більш вираженими змінами слизової стравоходу...

Гастроентерологічні аспекти ЦД досліджені значно гірше, ніж зміни серця, судин, нирок. Це стосується, впершу чергу, патології верхніх відділів травного тракту, зокрема захворювань стравоходу. При цьому відомо, що найбільш часто хворі ЦД звертаються до лікаря у зв'язку з появою у них різних диспепсичних проявів.

Клінічні дослідження, присвячені вивченню стану стравоходу при поєднанні ГЕРХ і ЦД нечисленні, а результати їх вимагають узагальнення та доповнення. Зокрема, немає точних даних по частоті, особливостям перебігу ГЕРХ при різних типах ЦД, в залежності від тривалості ЦД, характеру цукрознижувальної терапії.

В останні роки, все частіше, хворим на ЦД 2 типу (ЦД 2) призначається інсулінотерапія, в тому числі за інтенсивною схемою з поєднанням коротких і пролонгованих форм препарату. Це дозволяє домагатися компенсації ЦД 2, знижувати ризик розвитку ускладнень з боку серця, судин, нирок. У той же час, є дані щодо впливу препарату інсуліну на ряд патофізіологічних процесів в шлунково-кишковому тракті у хворих на ЦД. Зокрема, введення інсуліну підвищує шлункову секрецію соляної кислоти, зменшує регенераційний потенціал слизової шлунка.

Основною метою нового дослідження було визначення особливості клініки та перебігу ГЕРХ при ЦД 2 в залежності від виду цукрознижувальної терапії, впершу чергу приилікуванні інсуліном.

У дослідження було включено 159 пацієнтів зЦД 2 (123 жінки і 67 чоловіків), середній вік становив 57років.

Результати проведеного аналізу показали, що інсулінотерапія хворих на ЦД 2 вносить свої особливості в клініко-інструментальну характеристику ГЕРХ.

Впершу чергу вчені акцентують увагу, що у хворих на ЦД 2, які отримували інсулін, ГЕРХ спостерігалася достовірно частіше, ніж в групі з ЦД 2, які лікувалися цукрознижувальними препаратами.

У хворих на ЦД 2, які отримували інсулін, більш важко протікала клініка ГЕРХ, з більшою виразністю стравохідних скарг, ніж в групі осіб з інсуліннезалежнимЦД 2.

Призначення інсуліну хворим на ЦД 2 сприяло і більш важким ендоскопічним проявам ГЕРХ. У даних пацієнтів переважали виразкові ураження слизової стравоходу. Отримання інсуліну виявилося фактором ризику виразкового езофагіту (ВР = 1,86, ДІ 95%: 1,42-2,97, р = 0,019).

У пацієнтів з ЦД 2 і ГЕРХ зазначалося досить високий ступінь інфікованості Н.Рylori(HP) слизової шлунка. Даний показник теж мав залежність від виду цукрознижувальної терапії. хворі на ЦД 2 і ГЕРХ, які отримували інсулін, мали достовірно більший відсоток осіб НР (+), ризик інфікованості НР у цих хворих був високим (ВР = 1,58, ДІ 95%: 1,22-2, 75, р = 0,044).

У пацієнтівз ЦД 2 та ГЕРХ, які отримували інсулін, при  рН-метричному дослідженні стравоходу виявили більш виражені зміни, які полягали в більшій частоті патологічного ГЕР, що свідчить про моторні порушення нижнього стравохідного сфінктера, більший час добового закислення в просвіті стравоходу. У свою чергу, це пов'язано з підвищеною інтрагастральною кислотністю у осіб, які отримують інсулін, що також було виявлено за допомогою рН-метрії шлунка. Те, що інсулін здатний через свої зв'язки з ендогенними гормонами травного тракту (гастрин, гастроінтестинальним пептидом і ін.) підвищувати кислотність шлунка, показано в нечисленних дослідженнях. Ймовірно, є й інші причини несприятливого впливу інсуліну на перебіг ГЕРХ при ЦД. Вони вимагають подальшого з'ясування.

Вчені зазначають, що опираючись на результати даного дослідження є доцільним рекомендувати лікарям враховувати особливості перебігу ГЕРХ у хворих на ЦД 2 в залежності від виду цукрознижувальної терапії.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webmedfamily.org