Russian English Ukrainian

WebMedFamily.org

Электронный научно-популярный журнал про семейную медицину

Взаємозв'язок ГЕРХ з цукровим діабетом.

Більше 43 % пацієнтів з ЦД мають ГЕРХ...

В останні роки гастроезофагальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) привертає увагу багатьох медичних фахівців. Це обумовлено широкою поширеністю даного захворювання (13-20%) серед дорослого населення більшості країн світу. Однією з патологій, що здатна зашкодити вегетативну систему регуляції замикального апарату нижнього травного сфінктера, є цукровий діабет (ЦД).  В даний час в світі близько 6,6% дорослого населення страждають ЦД. Перебіг цих захворювань призводить до значного погіршення якості життя пацієнтів. Враховуючи широку поширеність ГЕРХ і ЦД, науковці вивчали поєднаний перебігданих захворювань, та наявність обтяженого впливу їх один на одного.

У нове дослідження було включено 42 пацієнта з ЦД 2-го типу, що мали диспепсичні розлади. Серед хворих було 28 (66,7%) чоловіків і 14 (33,3%) жінок Середній вік становив 52 ± 9,0 років, а тривалість захворювання 9 ± 6,2 року. Середній індекс маси тіла (ІМТ) у обстежених пацієнтів був 27,8 Пацієнти перебували на відповідній дієті і отримували антидіабетичну терапію пероральними препаратами в 72% випадках, інсулінотерапію - в 28%. Важкий перебіг ендокринного захворювання мали 3 (7,2%) пацієнта, середнього ступеня тяжкості - 9 (21,4%), легке - 30 (71,4%). Діагностика ГЕРХ у всіх обстежених хворих здійснювалася на підставі клінічної симптоматики, даних ендоскопії верхнього відділу шлунково-кишкового тракту і добової внутрішньостравохідної рН-метрії.

З 42 обстежених хворих ГЕРХ була діагностована у 18 (42,9%) пацієнтів. Найчастіше ГЕРХ виявляли у хворих з важким перебігом ЦД (2 з 3 випадків, 66,7%) та у пацієнтів з ЦД середнього ступеня тяжкості (5 з 9 випадків, 55,6%), рідше - у хворих з легким перебігом, які отримували пероральну цукрознижуючу терапію (11 з 30 випадків, 36,7%).З езофагеальних симптомів при поєднаній  патології частіше реєструвалася печія і кисла відрижка, лише у 1 (5,6%) хворого відзначалася дисфагія, у 4 (22,2%) - нудота. Збільшення тривалості захворювання на ЦД 2-го типу тягло за собою зростання кислотних показників рН-метрії. Так, в групі хворих з тривалістю захворювання від 5 до 10 років час з рН <4,0 в стравоході за добовий період обстеження становило 22,9 ± 4,5%, а в групі хворих з тривалістю захворювання на ЦД понад 10 років цей показник зростав до 39,9 ± 3,2%. Зареєстровано і збільшення показника DeMeester в групі хворих із захворюванням ЦД понад 10 років. У пацієнтів з ЦД 2-го типу з легким перебігом аналогічний показник    виявився мінімальним. В ході обстеження були отримані дані кореляційного аналізу, які свідчать про наявність прямого позитивного зв'язку у хворих з поєднаною патологією між показниками DeMeester і ІМТ. У групі хворих з поєднаною патологією ерозивна форма ГЕРХ виявлена ??у 3 (16,7%) пацієнтів (як правило, у хворих з важким перебігом ЦД 2-го типу), неерозивнаяформа - у 9 (50,0%), ГЕРХ без езофагіту (ендоскопічно негативний варіант захворювання) - у 6 (33,3%) пацієнтів.

Результати дослідження вказують про необхідність обстеження хворих з ЦД при незначних клінічних проявах ГЕРХ, що дозволить попередити прогресування поєднаної патології. Збільшення тривалості перебігу і ступеня тяжкості ЦД 2-го типу призводить до прогресивного зростанню кислотних показників добової внутрішньостравохідної рН-метрії. У хворих з тяжким перебігом ЦД 2-го типу значно частіше реєструється ерозивно форма ГЕРХ.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webmedfamily.org

Календар

Сентябрь 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1
2
3
4
5
7
10:00
м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 37, Національний музей медицини.
Дата :   7 Сентябрь 2017 г.
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Facebook