Ukrainian Primary Care Cardiovascular Association

WebMedFamily.Org

Электронный научно-популярный журнал про семейную медицину

Спільні патофізіологічні основи астми та хронічної мігрені

Ідея дослідження виникла у лікарів, що вели пацієнтів з мігренями. Вони помітили, що велика частина з їхніх пацієнтів страждають також і на астму.
Спочатку дослідники думали, що це зумовлене направленням пацієнтів сімейними лікарями, які не певні чи призначати пропранолол при мігренях пацієтам з астомю. Але потім лікарі помітили інший зв’язок: інгібітори лейкотрієнів мають деякий терапевтичний ефект у лікуванні астми і мігрені, і обидва захворювання включають запальні зміни і зміни у гладкій мускулатурі. При астмі, бронхоспазм зумовлений скороченням гладенької мускулатури в дихальних шляхах і запаленням вистилаючого епітелію дихальних шляхів. І при мігрені є і запалення, і дилятація, і звуження кровоносних судин. Це дозволило припустити, що ці два стани можуть бути пов'язані.
Лікарів цікавило ще одне питання: чи погіршує астма перебіг мігрені?

 

Зв'язок простежується у великому дослідженні
У поточному дослідженні, науковці припустили, що астма є фактором ризику для переходу від епізодичної до хронічної мігрені (15 або більше нападів головного болю на місяць). Хронічна мігрень рідко трапляються у пацієнтів без попередніх епізодичних нападів мігрені.
Дослідники використовували данні Американського дослідження поширеності та профілактики мігрені (AMPP). Пацієнти заповнювали анкету з 6 питань, взяту з Європейського дослідження здоров’я дихальної системи. Крім того, для з’ясування чи астма підвищує ймовірність прогресування мігрені у хронічну форму, дослідники розробили показник важкості дихання, починаючи від відсутності симптомів (відсутність позитивних відповідей), низького ступеня тяжкості (від одного до двох позитивних відповідей), середньої тяжкості ( три-чотири позитивних відповіді), і до важого порушення дихання (п'ять-шість позитивних відповідей). AMPP запитали про головний біль: його тривалість та частота.
З 4446 учасників, які мали епізодичну мігрень, 746 (16,8%) страждали на астму, а 3 700 (83,2%)-ні. У 2009 році, дебют хронічної мігрені відмічався у 2,9% (131/4446) хворих, що було первинною кінцевою точкою.
У цю групу входило 5,4% (40/746) з підгрупи астми та 2,5% (91/3700) з контрольної підгрупи. Учасники з астмою мали більш ніж дворазове збільшення ризику прогресування мігрені в порівнянні з групою контролю, після корекції за соціально-демографічними факторами (у тому числі вік, індекс маси тіла, статі та доходу), частотою головного болю, та профілактичного застосування антимігренозних ліків (скориговані шанси Ставлення [ЗО], 2,1; 95% довірчий інтервал [ДІ], 1,4 - 3,1).
Крім того, ризик зростав із збільшенням кількісті симптомів астми, але тільки у групі з тяжким перебігом астми було виявлено статистично значуще збільшення ризику розвитку хронічної мігрені у порівнянні з групою контролю (ЗО, 3,3; 95% ДІ, 1.7 - 6.2).
Якщо більш тяжкі симптоми астми збільшують ризик прогресування мігрені у хронічну, то більш імовірно, що респіраторні симптоми відіграють ключову роль у цьому. У той час наявність астми подвоює ризик, у групі з найбільш важкими респіраторними симптомами ризик зростає більше ніж втричі, у порівнянні з групою контролю. Виражена дозозалежність аналогічна такій при депресії. В цілому, депресія майже подвоює ризик розвитку хронічної мігрені, але тяжка депресія потроює.
Інші предиктори, у тому числі передозування ліків, частота мігрені, і профілактичного використання ліків, не були пов'язані дебютом хронічної мігрені. Інші фактори ризику розвитку хронічної мігрені включають: ожиріння, аллодінію, інші больові синдроми, і зловживання барбітуратами та наркотиками.
Рішення використовувати профілактичні антимігренозні ліки у хворих з бронхіальною астмою з епізодичною мігренню є складним. Лікарі повинні оцінити загальні фактори ризику прогресування мігрені і враховувати їх в тактиці лікування. Але поки що ніякі дослідження не довели, що профілактичне антимігренозне лікування запобігає прогресуванню мігрені. Існує припущення, що лікування астми препаратами, що зменшують запалення може мати захисний ефект проти прогресування мігрені, якщо запалення дійсно має взаємозв’язок з мігренню.

 

#астма#мігрень#мігренозний напад#хронічнамігрень#інгібіторилейкотрієнів

Літературні посилання знаходяться у редакції сайту www.WebMedFamily.org!