Ukrainian Primary Care Cardiovascular Association

WebMedFamily.Org

Электронный научно-популярный журнал про семейную медицину

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

Український центр наукової медичної інформації і патентно-ліцензійної роботи

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ НЕОБХІДНИХ РЕСУРСІВ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ЦІЛЕЙ  МОДЕРНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ ТА НАПРЯМКІВ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Методичні рекомендації

(81.13/140.13)

Київ – 2013

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Український центр наукової медичної інформації і патентно-ліцензійної роботи

«ЗАТВЕРДЖЕНО»

Заступник Міністра охорони здоров’я

____________________ О.К.Толстанов

«___31___»   травня 2013

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ НЕОБХІДНИХ РЕСУРСІВ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ЦІЛЕЙ  МОДЕРНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ ТА НАПРЯМКІВ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

(81.13/140.13)

Київ – 2013

Установи-розробники:

Міністерство охорони здоров’я України

ДЗ «Дніпропетровська медична академія»

ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України»

Укладачі:

Надутий К.О.,  +38(044)253-80-51    

Лехан В.М., д.м.н., проф., +38(0562)47-13-11

Шевченко М.В., к.м.н., с.н.с.,+38(044)576-41-13    

Рецензент: д.мед.н., професор, Заслужений діяч науки и техніки

 України Березницький Я.С.

Голова проблемної комісії «Соціальна медицина» МОЗ та НАМН України д. мед. н., професор Слабкий Г. О.

Затверджено на засіданні Вченої Ради ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України» (протокол від 23 травня 2013 р. №5)

Зміст

Зміст………………………………………………………………………..

4

Перелік умовних скорочень…………………………...............................

5

Вступ……………………………………………………………………….

6

Методичні рекомендації щодо визначення необхідних ресурсів для досягнення цілей  модернізації охорони здоров’я та напрямків їх використання………………………………………………………………

8

Первинна медична допомога

9

Вторинна та третинна медична допомога

12

Висновки…………………………………………………………………..

20

Перелік рекомендованої літератури

21

Додатки (додаються в електронному вигляді)

Додаток 1. Реформування/модернізація первинної медичної допомоги. Проблеми, цілі, завдання, основні заходи, індикатори  виконання завдань, необхідні ресурси та очікувані результати.

Додаток 2. Реформування/модернізація вторинної (ВМД) та третинної медичної допомоги (ТМД). Проблеми, цілі, завдання, основні заходи, індикатори  виконання завдань, необхідні ресурси та очікувані результати

Додаток 3. Реформування/модернізація первинної медичної допомоги. Індикатори  виконання завдань, необхідні ресурси, процеси, пріоритети та орієнтовна тривалість.

Додаток 4. Реформування вторинної (ВМД) та третинної медичної допомоги (ТМД).Індикатори  виконання завдань, необхідні ресурси, процеси, пріоритети та орієнтовна тривалість.

Перелік умовних скорочень

ЦПМСД                   –

Центри первинно медичної (медико-санітарної) допомоги

ПМД                        –

первинна медична допомога

ВМД                        –

вторинна (спеціалізована) медична допомога

ТМД                        –

третинна (високоспеціалізована) медична допомога

ЕМД                        –

екстрена медична допомога

ЗОЗ                          –

заклад охорони здоров’я

МОЗ України         –

Міністерство охорони здоров’я України

ЛІЛ                          –

лікарня інтенсивного лікування

ЛВЛ                         –

лікарня відновного лікування

ЛПЛ                         –

лікарня планового лікування

Лікар ЗП-СМ          –

лікар загальної практики-сімейний лікар

Медсестра ЗП-СМ  –

медична сестра загальної практики-сімейної медицини

HEN                        –

Health Evidence Network

EVIPNet                  –

Evidence-informed policy-making

Вступ

В науковій та енциклопедичній літературі «модернізація» визначається як удосконалення у відповідності до сучасних вимогсуспільства.

Модернізація охорони здоров’я – науково обґрунтована та підтримана суспільством спільна діяльність органів влади різних рівнів, органів управління охороною здоров’я, медичної спільноти, заснована на реальному обліку наявних ресурсів та впливу зовнішніх та внутрішніх факторів оточуючого середовища з метою приведення української системи охорони здоров’я до рівня, який відповідає сучасним вимогам, світовим стандартам і найкращим практикам доказового менеджменту.

Практика модернізації охорони здоров’я свідчить, що діяльність з удосконалення не може здійснюватися без достатнього ресурсного забезпечення (правових, фінансових, кадрових, матеріально-технічних та інформаційних ресурсів) [1,2].

При цьому кількісні характеристики необхідних для змін ресурсів мають визначатися у відповідності до цілей та завдань, досягнення яких передбачає отримання планованих результатів. В новій європейській політиці ВООЗ «Здоров'я –2020» зазначено, що для розвитку охорони здоров'я на сучасному етапі  необхідно визначити реалістичні і, водночас, сміливі цільові показники, механізми для їх моніторингу, планування і реалізації на базі  існуючих знань і фактичних даних стосовно здоров'я та його детермінант [3] При цьому ВООЗ підкреслює особливу важливість такого інструменту як між секторальні цільові показники, які дозволяють покращити якість розробки політики у всіх секторах і залучити цілий ряд діючих суб’єктів як у процес прийняття рішень у всіх секторах, так і процедури підзвітності [4].

При розробці цих Методичних рекомендацій використовувалися фактичні дані з питань здоров’я мережі Health Evidence Network – HEN[1] та  Європейської мережі ВООЗ з науково обґрунтованої політики  (EVIPNet)[2], інші бази фактичних даних [5], даних вітчизняних наукових публікацій [6–14], нормативних актів МОЗ України [15–20].

Використано метод декомпозиції для проведення послідовного розподілу цілей системи охорони здоров’я  на основні цілі, завдання, заходи, дії, процедури та ресурси, необхідні для їх реалізації. 

Методичні рекомендації розроблено вперше і орієнтовані для управлінців центральних та регіональних органів виконавчої влади України, органів місцевого самоврядування, центрального та регіональних органів виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, керівників закладів охорони здоров’я.

Методичні рекомендації

щодо визначення необхідних ресурсів для досягнення цілей  модернізації охорони здоров’я та напрямків їх використання

В цих Методичних рекомендаціях (далі – рекомендації) надано інструментарій для визначення необхідних ресурсів для досягнення цілей модернізації охорони здоров’я та напрямків їх використання.

Рекомендації розроблені на основі і з урахуванням чинних законодавчих, нормативних та методичних документів, розроблених та затверджених на виконання Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» (далі – Програма економічних реформ), а також практичного досвіду  реформування, набутого у пілотних та непілотних регіонах України.

В рекомендаціях показано зв'язок між проблемами, цілями, завданнями модернізації та ресурсами, необхідними для вирішення зазначених завдань при здійсненні комплексів заходів, спрямованих на подолання проблем галузі охорони здоров’я, та, відповідно, досягнення очікуваних результатів.

Визначені чіткі та нескладні для застосування (вимірювання) індикатори досягнення результату витрачання ресурсів у процесі реалізації заходів модернізації. 

Визначено пріоритети та послідовність виконання завдань і, відповідно, витрачання ресурсів. Водночас, їх застосування передбачає можливість врахування місцевих особливостей як функціонування, так і модернізації системи охорони здоров’я, виходячи з локальної гостроти, чи навпаки – вирішеності,  тих чи інших проблем, наявності місцевих ресурсів.

Цілі та завдання реформи.

Основні цілі, завдання та пріоритети реформи галузі охорони здоров’я встановлені у розділі «Реформа медичного обслуговування» Програми економічних реформ на основі глибокого аналізу проблем галузі. Ці оцінки співпадають з висновками ВООЗ, Світового банку, міжнародних та вітчизняних експертів.

Чітке розмежування медичної допомоги за її видами (первинна, вторинна, третинна та екстрена) – одне з першочергових завдань реформи медичного обслуговування. У 2013 році відповідно до Національного плану дій щодо впровадження Програми економічних реформ має бути завершене структурне розмежування первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги шляхом створення Центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги  і створено нормативно-правові передумови для розмежування вторинної та третинної медичної допомоги та для збільшення їх ефективності.

Рекомендації враховують ці аспекти та дають орієнтири щодо цілей та завдань реформування окремо для первинної, вторинної та третинної медичної допомоги як підсистем галузі охорони здоров’я, що мають свої особливі проблеми та, відповідно, шляхи їх розв’язання.

Матриці реформуванняпервинної, вторинної, третинної медичної допомоги  у вигляді послідовностей «Проблеми – цілі – завдання – основні заходи – індикатори  виконання завдань – необхідні ресурси – очікувані результати» наведено у Додатках 1 і 2 (додаються до рекомендацій в електронному вигляді).

Щодо реформування екстреної медичної допомоги, то модернізація цієї допомоги здійснюється на виконання положень Закону Україні «Про екстрену медичну допомогу» від 05.07.2012 № 5081-VI та розроблених на його виконання комплексу нормативно-правових актів. Основні структурно-функціональні елементи ЕМД мають бути сформовані у 2013 році і спрямовані на виконання регіональних планів, погоджених з МОЗ України, а також національної програми «Вчасна допомога», тому питання модернізації екстреної медичної допомоги у даних рекомендаціях не деталізовано. 

ПЕРВИННА МЕДИЧНА ДОПОМОГА

Основні проблеми ПМД:

високий рівень захворюваності, інвалідності, смертності від керованих охороною здоров’я захворювань, низька очікувана тривалість життя, що зокрема зумовлено низькою ефективністю ПМД;

надмірна утилізація вартісних видів медичної допомоги (ВМД, ТМД, ЕМД) зумовлена слабкою та нерівною фізичною доступністю ПМД, низькою якістю та недостатнім її розвитком на засадах сімейної медицини;

супротив впровадженню ефективних форм організації ПМД, передусім сімейної медицини, з боку медичних працівників, недовіра до змін з боку населення.

Цілі реформування (модернізації) ПМД:

Реформування ПМД має бути спрямованим на:

       зниження захворюваності, інвалідності, смертності населення (керовані охороною здоров’я захворювання);

       зменшення потреби населення у вторинній, третинній та екстреній медичній допомозі шляхом збільшення її доступності і якості;

       забезпечення позитивного ставлення населення та медичних працівників до реформування ПМД на засадах загальної практики-сімейної медицини.

Завдання реформування (модернізації) ПМД

Для досягнення цілей реформування ПМД необхідно виконати такі завдання:

1. Забезпечити належну та рівну фізичну доступність ПМД шляхом:

а) формування мережі амбулаторій наближених до місць проживання населення у сільській місцевості та у містах (відповідність нормативу забезпеченості амбулаторіями та нормативам інфраструктури кожної амбулаторії);

б) забезпечення закладів охорони здоров’я ПМД оснащенням та транспортними засобами;

в) забезпечення ЗОЗ ПМД кадрами та їх закріплення;

г) запровадження нових механізмів фінансування ПМД

2. Підвищити якість ПМД.

3. Сформувати позитивне ставлення населення та медичних працівників до реформування ПМД на засадах загальної практики-сімейної медицини.

Шляхи виконання завдань/основні заходи реформування (модернізації) ПМД

Здійснення реформування ПМД потребує комплексного розв’язання існуючих проблем та, відповідно, скоординованої у часі і просторі реалізації системи взаємопов’язаних заходів, спрямованих на виконання завдань реформи та досягнення її цілей. Активність за будь яким одним чи навіть декількома напрямками, відсутність комплексності, не забезпечить загального результату щодо покращення медичного обслуговування населення та його здоров’я, а відтак знівелює ефект від витрачання ресурсів. Процес реформування ставить високі вимоги до якості менеджменту на усіх рівнях влади і в кожному ЗОЗ ПМД.

Комплексний підхід до реформування (модернізації) ПМД передбачає здійснення заходів щодо:

           затвердження нормативів забезпеченості мережею ЗОЗ ПМД (амбулаторіями), оновлених санітарних норм і правил та державних будівельних норм для закладів ПМД (амбулаторій); 

           формування мережі ЗОЗ ПМД (амбулаторій) наближених до місць проживання населення у сільській місцевості і у містах (з урахуванням характеру забудови);

           оснащення ЗОЗ ПМД (амбулаторій) відповідно до табеля оснащення;

           забезпечення ЗОЗ ПМД транспортними засобами;

           підготовки лікарів загальної практики–сімейних лікаріву кількості, необхідній для переходу на обслуговування на засадах ЗПСМ з врахуванням відтоку лікарів з ПМД та прихованого дефіциту лікарів ПМД (пенсійний вік);

           підготовки та перепідготовки молодших спеціалістів з медичною освітою, що працюють у ЗОЗ ПМД (крім медсестер ЗП-СМ), за спеціальністю ЗП-СМ;

           створення стимулів для закріплення кадрів (передусім лікарських) у ПМД;

           зміну механізму фінансування ЗОЗ ПМД (програмно-цільовий метод та фінансування на підставі договорів за медичне обслуговування);

           розробки та затвердження медико-технологічних документів (медичних стандартів, клінічних протоколів та настанов) для захворювань і станів, що відносяться до компетенції лікаря ЗП-СЛ та процедур, що відносяться до компетенції медсестри ЗП-СЛ;

           впровадження системи управління якістю у закладх охорони здоров’я, які надають первинну медичну допомогу(ЦПМСД);

           запровадження механізму реалізації права пацієнта вибирати за змінювати лікаря, що надає ПМД;

           впровадження оплати праці з урахуванням обсягів і якості наданої медичної допомоги (кількість прикріплених пацієнтів);

           інформатизації ПМД;

           залучення пацієнтів до активної участі у заходах ПМД, зокрема вторинній профілактиці;

           створення та налагодження функціонування системи безперервного професійного розвитку медичних працівників, що надають ПМД;

проведення інформаційно-комунікаційної кампанії та моніторингу громадської думки.

ВТОРИННА ТА ТРЕТИННА МЕДИЧНА ДОПОМОГА

Основні проблеми вторинної та третинної медичної допомоги:

  1. низька ефективність використання та диспропорційність (нерівномірність просторової локалізації) ресурсів ЗОЗ ВМД та ТМД, що зумовлено комплексом причин, зокрема:

           наявність та значна частка необґрунтованих госпіталізацій;

            надлишкова  тривалість перебування хворих в стаціонарі;

            недостатнє використання стаціонарозамінних технологій;

  1.  недостатня доступність якісної ВМД та ТМД для населення:

           надмірність, дублювання та розпорошеність стаціонарних ресурсів;

           високий матеріальний та моральний знос основних фондів;

            низький рівень використання сучасних медичних та інформаційних технологій;

– низький рівень стандартизації на основі дотримання методів лікування з доведеною ефективністю (доказова медицина);

3) недостатній внесок ВМД та ТМД в поліпшення здоров’я населення, що відбивається у високих рівнях ускладнень при лікуванні, летальності від ХНІЗ та травм.

У той же час найменші намагання реформування ВМД та ТМД, її модернізації наражаються на активний спротив змінам та негативне лобіювання з боку медичних працівників, відсутність підтримки змін з боку населення, яке негативно налаштовується політичними опонентами влади.

Певний позитивний публічний ефект дають лише екстенсивні методи модернізації (придбання обладнання, будівництво нових закладів). Але результат таких заходів є нестійким і несистемним і, врешті, вони не збільшують ефективність роботи галузі, а лише поглиблюють диспропорції у доступності медичної допомоги та йдуть на користь (підвищення авторитету та доходів) виключно окремим персонам чи корпоративним групам, що веде до подальшого зростання негативної оцінки населенням діяльності влади та соціальної напруги у суспільстві, пов’язаної з проблемами медичного обслуговування.

Цілі реформування (модернізації) ВМД та ТМД

Реформування ВМД та ТМД має бути спрямованим на:

           підвищення  ефективності використання ресурсів ЗОЗ ВМД та ТМД;

           доступності та якості ВМД і ТМД;

           збільшення внеску ВМД та ТМД в поліпшення здоров’я населення;

           сформувати позитивне ставлення населення та медиків до реформування (модернізації) ВМД та ТМД.

Основні завдання реформування (модернізації) ВМД, ТМД

Для досягнення цілей реформування ВМД та ТМД необхідно виконати такі завдання:

           збільшити ефективність використання ресурсів ЗОЗ ВМД та ТМД та доступність якісної ВМД та ТМД;

           підвищити якість ВМД та ТМД;

           забезпечити позитивне ставлення населення та медичних працівників до реформування ВМД та ТМД, зменшити ефективність негативного лобіювання проведення заходів з модернізації.

Шляхи вирішення завдань реформування (модернізації) ВМД та ТМД та основні заходи

Здійснення реформування ВМД та ТМД потребує комплексного розв’язання існуючих проблем. Комплексний підхід до реформування (модернізації) ВМД та ТМД передбачає здійснення заходів щодо:

           структурно-функціонального та технологічного аналізу (аудиту) мережі ЗОЗ ВМД та ТМД;

           формування мережі закладів охорони здоров’я вторинного рівня  відповідно до потреб населення у медичній допомозі різної інтенсивності та спеціалізації;

           скорочення надлишкового ліжкового фонду;

           запровадження формування штатних розписів ЗОЗ ВМД та ТМД на основі нормативів навантаження;

           зміни механізму фінансування ЗОЗ ВМД та ТМД (програмно-цільовий метод, фінансування на підставі договорів про медичне обслуговування та поступовий перехід до планування видатків та фінансування за методом діагностично-пов’язаних груп (DRG)[3];

           забезпечення готовності керівного складу ЗОЗ ВМД та ТМД  \до роботи в нових умовах;

           запровадження стандартизації медичного обслуговування та системи управління якістю у ЗОЗ ВМД;

           запровадження комплексної інформатизації ЗОЗ ВМД;

           впровадження оплати праці з урахуванням обсягів та якості наданої медичної допомоги.

Реалізація усіх зазначених заходів має супроводжуватись кампанією з інформаційно-комунікаційного забезпечення на національному, регіональному та місцевому рівнях. Заходи такої кампанії мають бути чітко сегментованими (адресними) та носити випереджальний характер відносно практичних кроків реформи (модернізації).

Індикатори досягнення результату реформування ПМД, ВМД та ТМД

При плануванні видатків на здійснення тих чи інших заходів у галузі охорони здоров’я необхідно встановити чіткий зв’язок між видатками (усі види ресурсів) і досягненням результату, спрямованого з розв’язанням проблем охорони здоров’я.

Для оцінки досягнення результату пропонується застосовувати якісні і кількісні індикатори.

Якісні індикатори (типу «Так»/«Ні») пропонується застосовувати для окремих заходів, які:

а) проявляють свою ефективність (вплив на систему) при повному (завершеному) виконанні (наприклад, затвердження нормативних документів чи  планів);

б) характеризують наявність або відсутність застосування певних інструментів (наприклад: «На регіональному і місцевому рівнях здійснюється регулярне вивчення (моніторинг) громадської думки щодо реформування ВМД, ТМД») і за таким індикатором неможливо застосувати кількісну оцінку (шкалу) прогресу.

Кількісні індикатори пропонується застосовувати для заходів, у процесі реалізації яких можливо чітко визначити:

а) повноту (%) охоплення усіх задіяних об’єктів змінами/заходами і, відповідно, виміряти просування (прогрес) по шляху реформування за певним напрямом;

б) інтенсивність того чи іншого показника у порівнянні з певним нормативом (наприклад, порівняння фактичної і нормативної забезпеченості амбулаторіями, транспортними засобами).

При проведенні аналізу якості планування та ефективності використання ресурсів для реалізації реформи із використанням кількісних індикаторів та їх динаміки можливо оцінити та порівняти «вартість» просування реформи за напрямами між територіями (регіонами) шляхом визначення подушної (на душу населення) чи пооб’єктної (на 1-го лікаря, на 1-е робоче місце тощо) «вартості змін» та вжити необхідних управлінських заходів щодо усунення суттєвих та необґрунтованих відхилень «вартості» реформи.

Це дозволяє збільшити коректність планування та об’єктивність оцінки необхідних видатків на реформування.

Необхідні ресурси

Реалізація реформи потребує застосування різноманітних ресурсів, серед яких основними є:

адміністративний ресурс (влада);

час;

трудові ресурси;  

матеріально-технічні ресурси;

фінансові ресурси.

Головними напрямами застосування адміністративного ресурсу (влади) є:

а) координація роботи центральних органів державної влади (ЦОВ) та взаємодії з соціальними партнерами щодо розробки, погодження та затвердження необхідних нормативних актів;

б) організація планування заходів реформування (модернізації) та моніторингу їх реалізації.

Особливою складовою адміністративного ресурсу, його стрижнем є політична воля влади.

Час виступає у ролі самостійного ресурсу для заходів, «часова вартість», яких є нееластичною та не прямопропорційна можливостям або обсягам фінансування чи витрачання інших ресурсів.

Потреба у трудових ресурсах постає у зв’язку із необхідністю виконання робіт, пов’язаних з реформуванням (модернізацією),  які виходять за межі посадових обов’язків (компетенції) штатних працівників органів управління та ЗОЗ або призводять до суттєвого збільшення навантаження на таких працівників, що зумовлює неможливість вчасного та/або якісного виконання зазначених робіт без залучення додаткових трудових ресурсів.

Особливим видом трудових ресурсів є волонтерство. Залучення волонтерів значно підвищує ефективність реалізації певних заходів, зокрема, проведення опитувань громадської думки (анкетувань), оскільки збільшує відвертість респондентів та, відповідно, репрезентативність результатів і довіру до них.

Здійснення реформи також передбачає оперування наявними матеріально-технічними ресурсами у вигляді рухомого та нерухомого майна, земельних ресурсів. Їх наявність, стан і кількість (обсяги) мають враховуватись при реалізації заходів, пов’язаних з формуванням мережі ПМД (амбулаторії) та нової структури мережі ЗОЗ ВМД та ТМД.

Фінансові ресурси є головним чинником, що визначально впливає на темпи просування за окремими напрямками реформи та загальний поступ реформи (модернізації).

Джерелами надходження необхідних для реформи коштів є:

державний бюджет;

місцеві бюджети;

кошти благодійних організацій та спонсорські внески;

інвестиційні ресурси приватного сектору економіки;

ресурси донорських організацій;

економія (економічний ефект), досягнута від реалізації окремих заходів реформи.

Пріоритети та послідовність планування видатків на реформування охорони здоров’я

Пріоритети реформи встановлені у Програмі економічних реформ та відбивають гостроту тих чи інших проблем галузі та логіку (послідовність) їх розв’язання, вплив на загальний результат її роботи.

Згідно з висновками ВООЗ, безумовним «лідером» щодо впливу на загальні результати роботи усієї системи охорони здоров’я є ПМД.

ПМД визначально впливає на рівень потреби населення у ЕМД, ВМД, ТМД, загальний стан  здоров’я населення та рівень задоволеності населення роботою галузі в цілому. У Програмі економічних реформ встановлено пріоритетність розвитку ПМД на засадах сімейної медицини, забезпечення її доступності та якості.

Короткостроковим очікуваним результатом збільшення доступності і якості ПМД є зменшення потреби у ВМД (стаціонарній та амбулаторній) та ЕМД, що зменшить ризики пов’язані з реформуванням ВМД. Таким чином за обмеженості ресурсів для реформування вони мають передусім направлені на реалізацію заходів з реформування ПМД.

В ідеалі практичні заходи з реформування ВМД та ТМД, особливо таких, що пов’язані зі значними ризиками та потребують значних видатків,  мають бути зміщені у часі пізніше здійснення комплексу заходів з реформування ПМД, та досягнення проміжних (короткострокових) результатів (зниження рівнів госпіталізації, консультацій лікарів-спеціалістів та викликів закладів ЕМД).

Однак існують певні застереження щодо жорсткого дотримання вказаного правила. Це пов’язано з неможливістю швидкої та синхронної у всіх регіонах модернізації ПМД. Зокрема, це зумовлено, наприклад, вираженою нерівномірністю у рівні забезпеченості амбулаторіями між регіонами.

Індекс забезпеченості амбулаторіями сільського населення лише у 4-х регіонах України дорівнює або перевищує 1,0 (з пілотних регіонів він більший 1,0 (1,02) лише у Дніпропетровській області, у Вінницькій становить 0,84 а у Донецькій – 0,81) та коливається у межах від 0,46 (Волинська) до 1,31 (Харківська).

Таким чином, обсяги ресурсів необхідні для досягнення рівної територіальної доступності, а також терміни повної реалізації цього завдання, а відтак завершення комплексу заходів з модернізації ПМД з об’єктивних причин будуть значно відрізнятися.

У той же час гострота проблем доступності і якості ВМД та ТМД для населення, а також необхідність підготовки усіх підсистем галузі для впровадження загальнообов’язкового соціального медичного страхування, на що націлює Програма економічних реформ, не передбачає можливості значного відтермінування реформ ВМД та ТМД до повного завершення реформи ПМД. Тобто, при плануванні практичних кроків реформування та відповідних видатків необхідно дотримуючись пріоритетності розвитку ПМД, за можливості, паралельно розпочинати здійснювати певні заходи з реформування ЕМД, ВМД та ТМД.

При плануванні заходів з реформування ВМД та відповідних видатків також необхідно і можливо визначити певні пріоритети (табл. 1). Заходи що мають нижчий рівень пріоритетності можуть здійснюватись лише після завершення заходів вищого пріоритету. Співвідношення та дотримання наведених пріоритетів стосується ЗОЗ, що входять до одного госпітального округу, та можуть не співпадати у часі з іншими госпітальними округами.

Таблиця 1

Пріоритети модернізації ВМД та здійснення видатків за напрямами у розрізі ЗОЗ ВМД різної спеціалізації

Заходи і напрями видатків

Порядок пріоритетності здійснення заходів і фінансування відповідних видатків 

ЛІЛ

ЛВЛ

Хоспіс

ЛПЛ

1

2

3

 

4

5

6

7

1

Створення відділення невідкладної допомоги та модернізація  діагностичної служби

Розроблення проектно-кошторисної документації

1

     

Ремонтно-будівельні роботи

2

     

Закупівля оснащення

вартістю >1000 грн.

2

     

вартістю <1000 грн.

2

     

2

Модернізація відділення анестезіології та інтенсивної терапії з оперблоком

Розроблення проектно-кошторисної документації

1

     

Ремонтно-будівельні роботи

2

     

Закупівля оснащення

вартістю >1000 грн.

2

     

вартістю <1000 грн.

2

     

3

Модернізація інфраструктури лікувальної служби  

Розроблення проектно-кошторисної документації

2

2

2

 

Ремонтно-будівельні роботи

3

3

3

 

Закупівля оснащення (профільні відділення)

вартістю >1000 грн.

3

4

4

 

вартістю <1000 грн.

3

4

4

 

Продовж. табл. 1

Заходи і напрями видатків

Порядок пріоритетності здійснення заходів і фінансування відповідних видатків 

ЛІЛ

ЛВЛ

Хоспіс

ЛПЛ

1

2

3

 

4

5

6

7

4

Інформатизація

Розроблення проектно-кошторисної документації

1

2

2

2

Закупівля оснащення

2

3

3

3

Монтажно налагоджувальні роботи

2

3

3

3

Навчання персоналу (користувачів)

2

3

3

3

5

Кадрове забезпечення

Підготовка та перепідготовка лікарів

Оплата навчання

1

2

2

 

Фінансування видатків по відрядженням

1

2

2

 

Підготовка та перепідготовка молодших спеціалістів з медичною освітою

Оплата навчання

1

2

2

 

Фінансування видатків по відрядженням

1

2

2

 

Підготовка та перепідготовка керівних кадрів

Оплата навчання

1

2

2

 

Фінансування видатків по відрядженням

1

2

2

 

Забезпечення житлом (службовим)

Будівництва/придбання житла

1

2

2

 

6

Приведення у відповідність новим медичним маршрутам населення транспортної інфраструктури (дороги та транспортне сполучення) 

Розроблення проектно-кошторисної документації

1

2

2

 

Фінансування робіт

2

3

3

 

7

Створення пансіонату

 

3

4

4

 

Пріоритети та орієнтовні терміни виконання заходів реформування/модернізації наведені у Додатках 3 і 4 (додаються до рекомендацій за електронною адресою http://moz.gov.ua/ua/portal/met_rec_res.html).

Висновки

 

Методичні основі подані в рекомендаціях:

– дозволяють встановити зв’язок між цілями модернізації системи охорони здоров’я та необхідними для їх досягнення ресурсами шляхом реалізації визначених на базі науково доведених фактів завдань, заходів, дій та конкретних процедур;

           описують завдання та заходи модернізації первинної, вторинної та третинної медичної допомоги;

           визначають індикатори досягнення результату модернізації закладів охорони здоров’я, пріоритети та послідовність планування видатків;

           визначають очікувані результати модернізації, які за методикою розподіляються на довгострокові (термін понад 5 років) та короткострокові (до 5 років).

Позитивним ефектом запровадження методичних підходів, викладених у цих Методичних рекомендаціях, стане:

покращення доступності медичної допомоги та медичного обслуговування для усього населення країни, особливо бідних та вразливих верств населення;

забезпечення можливості перерозподілу ресурсів з метою оптимального задоволення виникаючих потреб за рівнями надання медичної допомоги;

застосування стимулів для ефективної організації та надання медичної допомоги населенню;

виділення ресурсів постачальникам медичних послуг залежно від якості та обсягів наданої ними медичної допомоги у відповідності до потреб населення.

Перелік рекомендованої літератури

  1. Пиддэ А.Л. Организационно-правовые и экономические основы модернизации здравоохранения в современной России: проблемы и возможности  / А.Л. Пиддэ // Здравоохранение сегодня. – 2010. – Том 1/ Электронный  документ: http://www.rosmedportal.com/index.php?option=com_content&view=article&id=492
  2. Joseph Kutzin Политика финансирования здравоохранения: руководство для лиц, принимающих решения. Стратегический документ по вопросам финансирования здравоохранения. : Отдел поддержки систем здравоохранения в странах ВОЗ, Женева, 2008. – 35 с.
  3. Новая европейская политика здравоохранения –  Здоровье-2020:  видение, ценности, основные направления и подходы (ЕРБ ВОЗ  Европейский региональный комитет EUR/RC61/9. Шестьдесят первая сессия Баку, Азербайджан, 12–15 сентября 2011).  ЕРБ ВОЗ, 2011 –  129 с.
  4. Ориентировать системы здравоохранения на нужды людей – инновационный подход к улучшению здоровья. –  Отдел систем здравоохранения и охраны общественного здоровья, Всемирная организация здравоохранения, 2013.– 44с. Электронный  документ: http://www.euro.who.int/health systems.
  5. Health system strengthening. Current trends and challenges Report by the Secretariat sixty-fourth world health assembly A64/13, April 2011. – 7 р. Электронный  документ: http://apps.who.int/gb/ebwha/pdf_files/WHA64/A64_13-en.pdf.
  6. Охорона здоров’я України: проблеми і напрямки розвитку / В.М. Лехан, Г.О. Слабкий, М.В. Шевченко [та ін.] // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2011. – №4. – С. 5–18.
  7. Пілотний проект «Реформа медичного обслуговування»:цілі та кроки реалізації/ В.М. Лехан, В.Г. Гінзбург, М.В. Шевченко [та ін.] // Україна. Здоров’я нації. – 2010. – №3(15)/10. – С. 7–15.
  8. Шевченко М.В. Напрями удосконалення системи фінансово-економічних відносин охорони здоров’я (аналітичний огляд наукової літератури) / М.В. Шевченко, О.О. Заглада, Л.А. Карамзіна, В.Я. Бойко //  Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2010. – №4. – С. 58–64.
  9. Слабкий Г.А., Шевченко М.В., Шпак Г.В. Оценка финансовых ресурсов и политики, оказывающих влияние на состояние кадровых ресурсов здравоохранения / Г.А. Слабкий, М.В. Шевченко,   Г.В. Шпак // Україна. Здоров’я нації. – 2011. – №4. – С. 128–135.
  10. Розрахунки потреби в інвестиціях для дооснащення високовартісним обладнанням закладів охорони здоров'я госпітальних округів / О.О. Дорошенко, М.В. Шевченко, Л.А. Карамзіна, О.А. Мендрік // Україна. Здоров’я нації. – 2012. – №1. – С. 101–115.
  11. Лехан В.М., Слабкий Г.О., Шевченко М.В. Стратегія розвитку системи охорони здоров’я: український вимір / В.М. Лехан, Г.О. Слабкий, М.В. Шевченко // Україна. Здоров’я нації. – 2010. – №1(13)/10. – С. 5–23.
  12. Лехан В.М., Слабкий Г.О., Шевченко М.В. Пропозиції щодо удосконалення системи фінансування охорони здоров’я України / В.М. Лехан, Г.О. Слабкий, М.В. Шевченко // Україна. Здоров’я нації. – 2011. – №2(18)/11. – С. 126–132.
  13. Структурна перебудова як шлях підвищення ефективності використання  ресурсів системи охорони здоров’я в умовах фінансово-економічної кризи / Лехан В.М., Слабкий Г.О., Рудень В.В., Шевченко М.В.// Охорона здоров’я України. – 2009. – №1(3). – С. 18–20.
  14. Стратегічні підходи до розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини / Слабкий Г.О., Ященко Ю.Б., Шевченко М.В. [та ін.] // Сімейна медицини. – №3(29). – 2009. – С. 85.
  15. Наказ МОЗ України від 05.10.2011 № 646 "Про затвердження нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров'я України щодо реалізації Закону України "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві "
  16. Наказ МОЗ України від 15.07.2011 № 419 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо формування регіонального Плану-графіку проведення експерименту з реформування системи охорони здоров'я".
  17. Наказ МОЗ України від 22.06.2011 № 370 "Про заходи щодо впровадження Єдиної системи екстреної медичної допомоги на території Вінницької, Донецької, Дніпропетровської областей та міста Києва"
  18. Наказ МОЗ України від 20.05.2011 № 301 "Про внесення зміни до Переліку закладів охорони здоров'я"
  19. Наказ МОЗ України від 23.02.2012 № 129 "Про затвердження Примірних штатних нормативів центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги"
  20. Наказ МОЗ України від 02.11.2012 № 866 "Про оцінку оснащеності лікувально-профілактичних підрозділів закладів охорони здоров'я, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу та моніторинг модернізації первинної медичної допомоги".

[1]Health Evidence Network (HEN) – мережа організацій, яка забезпечує доступ до незалежної і надійної інформації та доказів (різних публікацій, присвячених питанням політики або оцінки медичних технологій, джерел доказів та інформації з ряду сайтів, баз даних та документів).

[2]Мережа фактичних даних з питань охорони здоров’я (EVIPNet) – ініціатива ВОЗ  із сприяння систематичного використання даних наукових досліджень в сфері охорони здоров’я при формуванні політикина наявних на глобальному та місцевому рівнях найбільш надійних наукових даних, їх переформування в стратегії та заходи при формуванні політики.

[3] DRG – система класифікації пацієнтів, в якій всі випадки лікування зібрані в групи відповідно до визначених критеріїв (діагноз з МКХ-10, складність захворювання, вік, ускладнення, причина виписки зі стаціонару, середня тривалість перебування у стаціонарі, вірогідність/необхідність оперативного втручання). Тариф розраховується з урахування середньостатистичних витрат ресурсів на стандартизований випадок лікування з конкретного діагнозу.